Спеціальні потреби

На США Ебола не перекинеться – в.о. головного лікаря


Головний лікар США - українець!
please wait

No media source currently available

0:00 0:03:32 0:00

Епідемія лихоманки Ебола не перекинеться на США. Адже Сполучені Штати Америки мають сильну інфраструктуру і досвідчених лікарів. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю «Голосу Америки» висловив виконуючий обов'язки головного лікаря США Борис Люшняк. Високопосадовець – українського походження, який не раз бував в Україні по роботі, переконаний: за потреби з вірусом Ебола справляться й українські лікарі. Контр-адмірал Люшняк розповідає про заходи, які Америка вживатиме проти смертоносного вірусу із Західної Африки.

До п’ятидесяти випадків зараження на день і чотири тисячі вісімсот смертей: лихоманка Ебола продовжує лютувати у Західній Африці. Сполучені Штати Америки цього тижня відправили офіцерів Державної служби охорони здоров’я до ураженої епідемією Ліберії. Спеціально підготовленими медпрацівниками, що будуть боротися з епідемією у Ліберії, керує американець українського походження і виконуючий обов’язки головного лікаря США Борис Люшняк.

«Наша команда із майже 70 чоловік прибула в Ліберію. Більшість із тих, хто туди відправився є медпрацівники. Також до цієї групи можуть доєднатись іноземні волонтери. Я переконаний, що ті, кого уразила хвороба отримають допомогу дуже професійного рівня від моїх офіцерів», - сказав Люшняк.

Щодо України – у неї також є достатньо багато експертів, що дуже добре обізнані з питаннями інфекційних хвороб
Борис Люшняк, в.о. головного лікаря США

Підопічні контр-адмірала Люшняка пробудуть в Ліберії два місяці, а потім їх замінять інші колеги. Сили на боротьбу із західно-африканською епідемією надають і американські військові. Вони вже надіслали сотні військовослужбовців, щоб допомогти боротися з поширенням лихоманки Ебола в Західній Африці. На цьому тижні ще 22 солдати покинуть свої сім'ї і друзів в штаті Меріленд. Анді Когун одна з них. Медпрацівниця військової лабораторії завжди мріяла відправитись в гуманітарну місію, але нині усвідомила як важко залишати сім'ю, щоб боротися зі смертельною хворобою:

«Моя мама трохи хвилюється, як власне і мають робити всі мами, але, думаю, більше вона все ж таки пишається мною, і я дуже вдячна їй за підтримку».

Тим часом у США зростають суперечливі настрої в суспільстві. Як ставитися до тих медпрацівників, які повертаються з місій і чи слід їх ізолювати від суспільства одразу після повернення. Борис Люшняк переконує, такі заходи є перебільшенням.

«Ми повинні ставитись до наших медпрацівників, які їдуть допомагати населенню в Африці, як до героїв. Це люди, які ідуть на це добровільно. Нам насправді потрібно більше волонтерів: лікарів і медпрацівників для того, щоб зупинити цю епідемію. І це саме те, що роблять мої офіцери і після повернення, ми також повинні ставитись до них як до героїв».

Люшняк переконує його офіцери будуть допомагати людям у Західній Африці так довго, як це знадобиться. Він упевнений: не зроблять США таких кроків зараз, увесь світ дуже швидко відчув би наслідки. Поки що ж ані США, ані Європа не мають впадати в паніку. Їх інфраструктури достатньо стійкі, щоби відвернути просування епідемії. І українська інфраструктура – не вийняток.

«Я знаю, що і в Західній Європі і так само й в Східній Європі лікарі є достатньо підготованими для того, щоб мати справу з інфекційними захворюваннями. Щодо України – у неї також є достатньо багато експертів, що дуже добре обізнані з питаннями інфекційних хвороб».

За словами в.о. головного лікаря США Люшняка, реальність полягає в тому, що Ебола, хоч і є небезпечною, не так вже й легко передається від одної особи до іншої. І саме це повинні роз’яснювати людям лікарі у кожній країні світу, аби уникнути паніки. Вони також мають освіжити знання про боротьбу з інфекційними хворобами. Адже кращий спосіб уникнути біди – бути готовим гідно її зустріти.

Дивіться також: Всеамериканський переляк : Ебола не сходить з екранів ТБ у США

  • 16x9 Image

    Тетяна Харченко

    Має більш ніж 16-річний досвід у журналістиці. Починала з роботи кореспондентки на радіо «Континент» у Києві. Відтоді працювала журналісткою на телеканалі СТБ, а також у виданнях: «Україна молода», «Газета по-українськи», «Новинар»; спеціальною кореспонденткою і текстовою редакторкою ранкових випусків телеканалу СІТІ, оглядачкою та головною редакторкою сайту «Медіа Бізнес»; дописувала для National Geographic Україна.

    Має дві вищі освіти – за першою – фольклористка й викладачка української мови та літератури. Диплом режисерки документального кіна отримала як стипендіатка програми Fulbright, в американському університеті Wake Forest, що у Північній Кароліні.

    Є авторкою кількох документальних короткометражних фільмів, два з яких – «Пісні надії» та «Солдат-метелик» – були показані на американських кінофестивалях: RiverRun International Film Festival та Princeton Film Festival. З «Голосом Америки» була від весни 2014 року до осені 2017 року. Працювала як відеооператорка, журналістка та продюсерка. Відзняла серію сюжетів про українську діаспору в США з Бостона, Нью-Йорка, Парк-Сіті, Балтимора, Вашингтона, Арлінгтона, Нью-Джерсі та Лос-Анджелеса.       

Відео - найголовніше

XS
SM
MD
LG